Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/18149/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Картере В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 03.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі№ 910/18149/14 господарського суду міста Києваза позовом"РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ" (RAIFFEISEN ZENTRALBANK ОSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT)доПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" (третя особа-1)треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (третя особа-2); 2. Центральний територіальний апарат Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (третя особа-3)простягнення заборгованості зі сплати дивідендів,за участю представників: від позивача Чикиринда В.П., Гришко С.Ю.від відповідачане з'явивсявід третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2Семеняка С.В.від третьої особи-3не з'явивсяВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року "РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ" (RAIFFEISEN ZENTRALBANK ОSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, поданої 29.10.2014 та прийнятої судом до розгляду, просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплачених дивідендів у розмірі 791 731,20 грн., 3% річних у розмірі 66 114,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 130 823,71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/18149/14 (суддя Лиськов М.О.) (з урахуванням ухвали господарського суду міста Кєива від 17.11.2014 про виправлення описок), позовні вимоги "РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ" (RAIFFEISEN ZENTRALBANK ОSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT) задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь позивача 712 558,08 грн. дивідендів за 2010 рік, 59 503,48 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу, 117 741,33 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (колегія суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючого, Алданової С.О., Коршун Н.М.) рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/18149/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/18149/14, ПАТ "Укрнафта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати повністю оскаржувані судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.02.2015 о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.02.2015 № 02-05/73 для розгляду справи № 910/18149/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Картере В.І.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов 24.02.2015 до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України, позивач проти касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа-1 та третя особа-3 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача та третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.02.2011 загальними зборами акціонерів відповідача було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2010 рік, визначено строки та порядок такої виплати з розрахунку 14,64 грн. на одну акцію та встановлено строк виплати дивідендів з 01.03.2011 по 31.12.2011.

Відповідно до затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів відповідача порядку виплати акціонерам дивідендів за 2010 рік дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011. Виплата дивідендів здійснюється відповідачем із залученням реєстратора Відкритого акціонерного товариств "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на їх банківський рахунок. Виплата дивідендів проводиться після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства України, із зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів.

На момент прийняття загальними зборами акціонерів відповідача рішення про виплату дивідендів за 2010 рік та початку виплати таких дивідендів позивач був акціонером відповідача з кількістю акцій 54 080 штук, що підтверджується відповідною випискою про стан рахунку у цінних паперах № 500543, виданою зберігачем позивача - Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль").

З метою отримання дивідендів, 15.03.2011 Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", діючи від імені та за дорученням позивача, звернулося до третьої особи-1 із листом № 56-40/2008/15843, у якому уточнило банківські реквізити позивача, на які необхідно здійснити виплату дивідендів, а також надало сертифікат резидентності, для застосування положень Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 16.10.1997.

22.03.2011, листом № 14857/АТЕ-010 третя особа-1 повідомила третю особу-2 про те, що з питанням щодо виплати дивідендів за 2010 рік слід звертатися безпосередньо до відповідача.

29.03.2011, третя особа-2 від імені та за дорученням позивача, звернулася із листом № 56-40/2417/1887 до відповідача з проханням повідомити, кому та на яку адресу слід висилати документи для уникнення подвійного оподаткування дивідендів.

29.04.2011, відповідач листом № 33-01-13/465-17 повідомив третю особу-2, що між третьою особою-2 як зберігачем - представником позивача та третьою особою-1 виникло непорозуміння щодо пільг при оподаткуванні виплати дивідендів, та зазначило, що пакет документів відносно позивача опрацьований, а необхідна інформація щодо пільг при оподаткуванні дивідендів буде врахована.

21.12.2011 третя особа-2 від імені позивача повторно звернулася до третьої особи-1 з листом № 57-00/9175, в якому повторно повідомила реквізити банківського рахунку для виплати дивідендів.

30.12.2011 третя особа-1 листом № 312/2 повідомила третю особу-2, що зможе виплатити дивіденди за 2010 рік позивачу лише після затвердження дивідендних відомостей відповідачем.

20.06.2012 третя особа-2 звернулася до відповідача (лист № 57-00/4484) з проханням повідомити, коли будуть надані відомості для виплати дивідендів за 2010 рік.

26.07.2012 відповідач повідомив третю особу-2 (лист № 33/02-30/377) про те, що виплата дивідендів не завершена через те, що у реквізитах акціонерів відповідача були наявні неточності, які перешкоджали переказу/перерахуванню грошових коштів. При цьому, відповідач не зазначив, які саме неточності були наявні у реквізитах акціонерів.

03.08.2012 у листі № 57-00/5616 позивач надав відповідачу усю необхідну інформацію для виплати дивідендів та уникнення подвійного оподаткування дивідендів позивача.

27.08.2012 відповідач підтвердив (лист № 33/02-30/417), що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2006, 2007 та 2010 фінансові роки, Товариством отримані та прийняті до відома. ПАТ "Укрнафта" вживаються заходи щодо вирішення питання про виплату позивачу дивідендів за вказані періоди.

06.11.2012 третя особа-2 від імені позивача повторно звернулася до третьої особи-1 (лист № 57-00/8047) та відповідача (лист № 57-00/8048) із запитами стосовно строків виплати дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки.

14.11.2012 третя особа-1 повідомила позивача (лист № 141 1/3), що вона зможе виплатити дивіденди після отримання від відповідача дивідендних відомостей, відповідного розпорядження та перерахування необхідних коштів відповідачем.

03.12.2012 відповідач відповів позивачу (лист № 33/02-30/608), що виплата дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки затримується через те, що відповідач не володів достовірною та актуальною інформацією про усіх акціонерів, а у реєстрах акціонерів відповідача були неточності, які перешкоджали переказу/перерахуванню коштів. Разом з тим відповідач запевнив позивача, що виплата дивідендів буде здійснена.

26.02.2013 третя особа-2 від імені позивача звернулася до відповідача з вимогою (лист № 57-00/1688/656) про усунення порушень Закону України "Про акціонерні товариства" та виплату дивідендів. Копія цієї вимоги була також надіслана до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

29.03.2013 відповідач листом № юр-595 підтвердив свій обов'язок сплатити дивіденди позивачу за 2006, 2007 та 2010 роки, зазначивши, що заборгованість виникла з об'єктивних причин.

29.05.2013 третя особа-2 від імені позивача листом № 57-00/5125 надала усю необхідну інформацію відповідачу для виплати дивідендів та уникнення подвійного оподаткування.

12.06.2013 Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визнав (постанова № 1265-ЦД-1-Е), що у діях відповідача виявлені порушення вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо строків виплати дивідендів за акціями ПАТ "Укрнафта".

Однак, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрнафта" не здійснило виплату дивідендів за 2010 рік позивачу, що і стало причиною звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів (ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обліку цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

Враховуючи викладені вимоги закону, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із судами попередніх інстанцій, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені у ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів.

Як вказали господарські суди, законодавство не передбачає обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлює строків такого звернення.

До того ж, як встановлено судами, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких як звернення акціонера з письмовою вимогою) покладено на відповідача у встановлений у рішенні загальних зборів строк, у даному випадку за 2010 рік з 01.03.2011 по 31.12.2011.

У той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що як позивач, так і третя особа-2 як зберігач акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу, неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату дивідендів, з доданням підтверджуючих на виплату дивідендів за 2010 рік документів, як у строки, встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 для виплати дивідендів, так і після спливу таких строків, однак відповідач свого обов'язку щодо виплати позивачу дивідендів за 2010 рік протягом строків, встановлених рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011, не виконав.

Крім того, позивач і третя особа-2 протягом 2011-2013 років у листуванні з відповідачем та реєстратором відповідача - Відкритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" неодноразово подавали достовірну інформацію із зазначенням усіх необхідних для виплати дивідендів реквізитів, натомість, відповідач своїх зобов'язань із виплати дивідендів не виконував, а лише повідомляв про те, що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2010 рік, Товариством "Укрнафта" отримані та прийняті до відома, і що Товариством вживаються заходи для вирішення питання про виплату позивачу дивідендів за вказаний період.

Отже, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, відповідач неодноразово (протягом 2011-2013 років) своїми конклюдентними діями, зокрема, у листуванні з позивачем і третьою особою-2 підтверджував намір виплатити позивачу його дивіденди і запевняв про те, що підстав для занепокоєння немає.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач не мав причин не перерахувати нараховані позивачу дивіденди у строк, встановлений загальними зборами акціонерів від 25.02.2011.

Як встановлено господарськими судами, станом на початок строку виплати дивідендів за 2010 рік позивач володів 54 080 штуками простих акцій відповідача, і, відповідно, має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.02.2011 дивідендів за 2010 рік в сумі 791 731,20 грн. (54 080 штук акцій * 14,64 грн. за одну акцію = 791 731,20 грн. дивідендів).

Враховуючи, що належні позивачу дивіденди за 2010 рік у розмірі 791 731,20 грн. виплачені йому не були, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача як акціонера відповідача на виплату йому дивідендів були порушені і підлягають захисту.

У п. 35 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Водночас, з урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що при здійсненні фактичної виплати належних позивачу дивідендів відповідач в силу положень ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікованої Законом України від 17.03.1999 № 500-XIV, яка набрала чинності для України 20.05.1999, зобов'язаний утримати на користь Державного бюджету України податок з доходів нерезидентів (репатріацію) у розмірі 10% від суми доходів.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що належною до стягнення є сума боргу з виплати дивідендів у розмірі 712 558,08 грн.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу приписів ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що виплата дивідендів є грошовим зобов'язанням.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, при прийнятті загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату акціонерам дивідендів, у товариства виникає обов'язок такої виплати акціонерам. Невиконання товариством обов'язку у строк тягне передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України наслідки.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин.

З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 117 741,33 грн. та 3% річних у розмірі 59 503,48 грн.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки згідно з доданими до позовної заяви довіреностями одноособове представництво заборонено, тобто довіреності вимагають вчинення дій з представництва двома представниками, що і було дотримано при підписанні позовної заяви.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/18149/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

В.І. Картере